Глава Мінекономіки Латвії засумнівався в здатності Литви побудувати АЕС

Глава міністерства економіки Латвії Артіс Кампарс (Новий час, Єдність) не упевнений у вигідності в довгостроковій перспективі проекту будівництва в Лієпає електростанції на твердому паливі. В даний час Мінекономіки аналізує речення інвесторів за проектом, і саме ці пропозиції заставляють сумніватися у вигідності проекту, повідомив Кампарс 16 листопада, агентству BNS.

Зараз аналізуються потенційні інвестори, а також – витрати за проектом, які понесуть Латвійська держава і споживачі енергії, сказав Кампарс, не назвавши імена інвесторів. До теперішнього часу ті, хто сказав ясне так – один інвестор з Німеччини і один з Польщі. Є ще сім-вісім інвесторів, переважно з європейських країн, які заявили, що їх може цікавити цей проект, але доки інформації дуже мало, – сказав глава Мінекономіки. Він також додав, що інвесторам розіслана додаткова інформація, і очікується їх реакція. Скажу відкрито, я не в захваті від отриманої нами інформації. Її, звичайно, ще потрібно детально аналізувати, оскільки початкова інформація від потенційних інвесторів не дозволяє укласти, чи слід просувати цей проект, чи ні, – сказав Кампарс. Він передбачає, що ясність з приводу подальшого просування проекту може з’явитися протягом двох найближчих місяців. При цьому глава Мінекономіки відхилився від відповіді, чи може бути прийняте рішення не просувати проект: Я б не хотів уточнювати і прямо відповідати зараз на це питання. Оскільки це рішення як і раніше в силі, ця інформація у нас є, і лише аналіз того, що ми отримаємо додатково, лежатиме в основі просування проекту. Зараз залишається одне – якщо ми говоримо, що державі це вигідно, то нам потрібно оголошувати конкурс. Всі процедури пройдени, і тепер потрібний лише конкурс. Але ми не можемо лише тому, що якийсь процес продовжується, не оцінювати ситуацію, що існує на ринку, його вплив в майбутньому на народне господарство і на все інше. Ми не можемо просто автоматично продовжувати роботу, не проводячи детальний аналіз ситуації. Здається, інший для місяця – це абсолютно не настільки поважно, знаючи, що реалізація таких проектів тягнеться роками. Навіть якщо конкурс буде оголошений на початку майбутнього року, то проект, найймовірніше, може бути готовий лише до 2016 або 2017 року.

По словах Кампарса, оцінюються не лише пропозиції інвесторів, але і довгострокова вигода від проекту для держави. Положення зараз неоднозначно. У зв’язку з цією темою необхідно серйозно подумати про правила зберігання викидів CO2, оскільки вугілля дає дуже великі викиди CO2, і ясно, що ми не зможемо платити за них в довгостроковій перспективі. Технології по їх збору і зберіганню доступні, але все це обходиться недешево. Для мене також дуже важливий і питання енергетичних витрат на одну одиницю, які, за нинішньою інформацією, теж не є явно сприятливими, – сказав він.

Тому Мінекономіки оцінює і інші альтернативні проекти електростанцій на твердому паливі. На прохання назвати альтернативу, а також відповісти, чи може в майбутньому в Латвії бути своя атомна електростанція, Кампарс сказав, що доки не готовий про це говорити: Я доки не готовий оповістити такі подробиці. Можу лише сказати, що нам в майбутньому, поза сумнівом, знадобляться додаткові потужності. Але звичайно, ми не можемо будувати лише для того, що нам треба будувати. Нам дуже поважно підрахувати, чи вигідно це і в скільки це обійдеться. Міністр додав, що з держбюджету засобу на проект Лієпайськой електростанції виділятися не будуть, але витрати нестимуть споживачі електроенергії. В той же час Латвія скептично дивиться на бажання і здатність Литви здійснити проект Васагинськой АЕС, признався Кампарс. Наша сторона як і раніше випробовує скептицизм. Mи разом з естонцями і поляками підписуємо спільні листи і час від часу направляємо їх до Литви, владнуємо різні невеликі демарші, аби хоч би цим подвигнуть литовців до дій, – сказав він. При цьому Латвія займає однакові позиції з Естонією і Польщею: По-перше, ми знаходимося на абсолютно однакових позиціях і підтримуємо тісні контакти як з естонцями, так і з поляками. Mи знаходимося в абсолютно однаковій ситуації. Ми теж постійно чекаємо і постійно говоримо.

Кампарс сказав, що 11 листопада у нього була телефонна розмова з міністром енергетики Литви Арвідасом Сякмокасом. Tо, що він мене повідомив, було дуже підбадьорюючим сигналом, пов’язаним з конкретними кроками по розвитку проекту у Васагинасе. В даний час він не міг мені розповісти, що це за кроки, але пообіцяв, що 26 листопада, коли ми з прем’єром відправимося до Литви, і саме у Васагинас, аби побачити це конкретне місце, розповісти, що це за конкретні кроки, – поділився міністр.

Як повідомляло  Новини, литовська ділова газета Verslo zinios повідомила, що переможцями конкурсу на будівництво в Литві нову АЕС могли б стати консорціуми на чолі зі світовим енергогігантом – французькою Electricite de France або корейською Korea Electric Power Corp. Потенційні стратегічні інвестори в АЕС представили пропозиції, які розглядаються Комісією конкурсу концесії. Міністерство енергетики Литви доки не розкриває, які компанії подали заявки. До кінця цього року планується назвати стратегічного інвестора, з ним уряд продовжить переговори. Очікується, що вони завершаться в 2011 році.

Posted in Факти | Comments Off on Глава Мінекономіки Латвії засумнівався в здатності Литви побудувати АЕС

У Карвасла пройдет виставка конкурсних проектів пам’ятника Чабукиані

ТБІЛІСІ, 24 ниючи – Новини-Грузія, Циция Мамулашвілі. Ескізи конкурсних проектів пам’ятника відомому грузинському танцюристові і балетмейстерові Вахтангу Чабукиані будуть виставлені в четвер в Тбіліському музеї історії Карвасла (Караван-сарай), повідомили Новини-Грузія в прес-службі міністерства культури і охорони пам’ятників Грузії.

Міністерство оголосило конкурс декілька місяць тому.

Всього в першому турі будуть представлено 14 ескізів, виставка продовжиться з 25 листопада до 15 грудня.

Конкурс пройдет по двох турах. Переможець буде виявлений в другому турі на основі кращих проектів першого туру.

Для проекту-переможця призначена одноразова премія у розмірі 5 тисяч скрині (близько 2,87 тисяч доларів США).

Проведення другого туру планується в 2011 році.

Пам’ятник Чабукиані буде встановлений в сквері Тбіліського державного театру опери і балету ім. Закарія Паліашвілі в 2012 році.

Протягом року в Грузії і за її межами під егідою ЮНЕСЬКО були проведені ювілейні заходи в зв’язку 100 років з дня народження засновника грузинської балетної школи.

Вахтанг Чабукиані народився 27 лютого (12 березня) 1910 р. в Тбілісі. Закінчив балетну студію Марії Періні в 1924 р. У 1926 р. Чабукиані поступає в Ленінградське хореографічне училище. У 1929-1941 рр. працює в ленінградському Театрі опери і балету. З 1941 р. Чабукиані живе в Тбілісі. До 1973 року керує балетною трупою Тбіліського театру опери і балету ім. Закарія Паліашвілі. У 1950 – 1973 роках займає пост директора хореографічного училища.

Чабукиані був постановником спектаклів: Синатле (музика Г.В. Киладзе), Горда (музика Д.А. Торадзе, 1949), Отелло (музика А.Д. Мачаваріані, 1957), Демон (музика С.Ф. Цинцадзе, 1961), Гамлет (музика Р.К. Габічвадзе, 1971).

У грудні 2005 року грузинська пошта випустила серію з двох мазкий Грузинський балет. На першій марці змальована радянська грузинська балерина, народна артистка Грузинської РСР Віра Цигнадзе, на другій – Вахтанг Чабукиані.

Чабукиані був лауреатом трьох Сталінських премій (у 1941, 1948, і 1951 рр.) і Ленінської премії (1958 р.), отримав звання Народного артиста СРСР (1950 г).

Чабукиані помер в Тбілісі 6 квітня 1992.

У Карвасла пройдет виставка конкурсних проектів пам’ятника Чабукиані

Пам’ятник відомому грузинському танцюристові і балетмейстерові Вахтангу Чабукиані буде встановлений в сквері Тбіліського державного театру опери і балету ім. Паліашвілі в 2012 році.

Posted in Нео-напрямки | Comments Off on У Карвасла пройдет виставка конкурсних проектів пам’ятника Чабукиані

В лісу на галявині

Про проблему екології наших лісів

Аби увійти до вічності, не обов’язково жити яскраво. Досить викинути на землю пластикову пляшку. Така тара розкладається років 200. Мікроорганізмам, дощу і снігу вона не по зубах. Тому і називають цей посуд хоч і одноразовою, але «вічною». Мотлох — біда вже не лише далекого Морея і океанів, де плавають цілі темно-зелені острови, але і страшна напасть наших лісів. У цьому довелося переконатися в недавній грибний сезон, коли замість боровиков на шляху траплялися галявини, завалені пляшками, пакетами, обгортками і іншим пластиковим сміттям.

Іноземців приголомшує чистота наших міст. Ми гордо мовчимо, що акуратно у нас зовсім не тому, що ми такі свідомі, що не смітимо. У нас прибирають. Після кожного міського свята спостерігаю, як вранці вивозять сміття з площі Леніна в Бресті. Вантажівками. Очі закриєш — відкриєш: чисто! Ми насмітили, інші прибрали. За викинутий мимо урни папірець у нас не штрафують, як в Сінгапурі, де за сміття на вулицях, куріння в суспільних місцях або перевищення викидів небезпечних речовин при роботі двигуна — драконівські штрафи.

Хай не ми самі, але конкретний двірник або ЖЕС відповідає в містах за кожен метр. Ось і чисто. У селах ситуація до недавнього часу була іншою. Тут господар подвір’я — пан. Пам’ятаю, скільки обурення випліскувалося ще каких–то п’ять років тому, коли головний санітарний лікар Дрогичинського району виписував штрафи за нескошену траву біля порожніх будинків, а квитанції посилав міським спадкоємцям. Потім районний почин перестав дивувати, оскільки вже на рівні країни взялися і за бурелом на ділянках, і за старі будови. На околицях сіл з’явилися полігони твердих побутових відходів. За сміттям в село стали приїжджати машини комунальників.

Що ж, проблема екології наших міст і сіл вирішується. А ось ліс — на узбіччі цивілізації. Тут багато хто «відривається» і плює на чистоту, виправдовуючи варвара відсутністю сміттєвих контейнерів.

У вересні збирала гриби між селами Горськ і Міхалки Березовського району. Дивної краси тутешні місця. Але за останній рік грибники перетворили їх на непривабливі скопища сміття. Подібне спостерігала недавно біля села Вовки Брестського району. Тут в Мухавца через десять метрів — вогнище, в якому обов’язково побачиш залишки минулого бенкету: тару з-під горілки і пива, пластикові вилки, тарілки.

Влітку була на заходах випадково 600–летия Грюнвальдськой битви в Польщі. Пам’ятаю, як моє враження зіпсували купи пластика на великому полі бою. Кінця і краю сміттю не було! Але мені тоді пояснили, що лад наведуть волонтери. Це, звичайно, вихід. Але чи не простіше було спочатку поставити достатню кількість сміттєвих контейнерів? Дивишся, свідомі скористалися б.

На подібні сміттєві «граблі» настають і у нас. Наприклад, в Малоріте під час святкування обласних «Дажинак» самі двірники признавалися: «мусорок» мало, значить, чистити місто доведеться до ранку.

На жаль, яскравих суспільних акцій по наведенню ладу на землі на Брестчине майже немає. А якщо і трапляються, то якось непомітно або, навпаки, показушний. Знаю, що деякі молоді брестчане, завсідники мережі інтернет, періодично рятують від всюдисущого пластика Мухавец. Але екологічна команда, судячи з усього, небагаточисельна. Де активісти піонерії, БРСМ? Чом би їм не проявити частіше ініціативу по всій області, а то і по країні? Чом би не вийти і не почистити лісу та не поставити таблички? Мовляв, прибрано нами, не смітите, будь ласка. Дивишся, грибник і покладе пляшку в корзину або віднесе в багажник автомобіля.

Поки ж, на превеликий жаль, звичка до акуратності під час відпочинку на природі у нас не склалася. І контейнерів в лісі вдень з вогнем не знайдеш. Адже там за кожен метр теж кто–то повинен відповідати. Або я не права?

Автор публікації: Валентина КОЗЛОВІЧ

Найголовніше слово

Важка розмова про легкий хліб

Posted in Факти | Comments Off on В лісу на галявині