У селі Зарестье Могильовського району місцевий ФАП перебрався в нове приміщення більше 10 років тому. Будинок же, де він раніше розміщувався, з тих пір порожній. Роки не йдуть йому на користь. Будова повільно руйнується. Внутрішні перегородки кто–то вже почав розбирати на цеглу. При цьому будівля безгоспним не назвеш. Воно числиться, а якщо сказати точніше, — висить тяжким вантажем на балансі Сухаревського сельисполкома. Місцева влада не одного дня намагалася віддати споруду в хороші руки. За гроші — з аукціону. Перший раз лот був виставлений за залишковою вартістю в 6 мільйонів рублів. Покупців не знайшлося. Не знайшлося їх і після максимально можливого зниження ціни — до однієї базової величини. Хоча здається: додай до 35 тисяч білоруських рублів певну суму на ремонт — будинок міг би ще прослужити не один десяток років.
— Поглянете, фундамент і стіни тут міцні, — веде мене на екскурсію голова сельисполкома Віктор Стефаненко. — Треба, звичайно, витратитися на внутрішню обробку.
Віктор Євгенійович признався: сам давно соромиться плачевного стану цієї будівлі. Але на його відновлення в сельисполкома немає засобів. Грошей вистачає хіба що на те, аби прибити нову дошку на місце відірваною із забитих вікон. Керівник не виключає, що пройдет зовсім трохи часу — і споруду доведеться зносити, а ділянку облаштовувати. Обійдеться це не в один мільйон рублів.
Може, ця будівля сгодилось би тим, кому потрібне житло? У Зарестье чотири сім’ї стоять в черзі на поліпшення житлових умов. Чом би одній з них не купити за 35 тисяч рублів будинок і, зробивши ремонт, справити новосілля? Своїми думками я поділився з головою сельисполкома. Виявляється, це неможливо згідно із законом. За одну базову величину невживані будівлі і споруди можуть набувати лише підприємств, організації — для створення виробництва і нових робочих місць.
Зрозуміло, коли йдеться про фермах або цехах. В цьому випадку держава як би отримує гарантію: хиріючі споруди не лише придбають нормальний зовнішній вигляд, але ще і користь принесуть — у вигляді вступів до бюджету. Але яке виробництво можна організувати на 50 квадратних метрах? Тим більше в будівлі, що упритул стоїть до житлових будинків? Так, схоже, жодного. І місця мало, і пожежники з санслужбой будуть проти. Ось і виходить, що будинок, який міг би ще послужити, чекає одна доля — снос.
— На Могильовщине споруд, аналогічних тій, яка в Зарестье, — більш за півсотню, — коментує директор Могильовського обласного територіального фонду державного майна Ірина Кучинськая. — Колись це були фельдшерсько-акушерські пункти, магазини. Сьогодні вони порожні: покупців на них немає і не передбачається. Мало того що ці будинки псують пейзаж, так ще і копійку тягнуть з організацій, на балансі яких числяться. Адже сільради зобов’язані забезпечити збереження майна. Значить, треба наймати сторожа, платити йому зарплату. Крім того, періодично ці споруди вимагають хоч мінімального, але ремонту. Знову витрати. На снос же потрібні сотні мільйонів рублів. Якби порожні споруди такого типа можна було продавати під житло, проблема вирішилася б. Про це ми писали в Мінекономіки, Госькомімущество. Відповіді доки немає — наші пропозиції розглядаються. Якщо ж будуть прийняті, то варто обов’язково ввести певні обмеження, аби уникнути можливих зловживань на місцях. Наприклад, дати право набувати будівель під житло що лише має потребу. Буває, людина виходить з місць позбавлення волі і йому нікуди податися. В цьому випадку будинок — хай і що вимагає ремонту — допоміг би вирішити проблему.
Автор публікації: Павло МІНЧЕНКО
Неостаточний діагноз
Однокласники. by
Про що шумить Великий Бор
Зобов’язані
Суддя завжди під мікроскопом