1-2 грудня в Астане відбудеться саміт ОБСЄ, одній з найбільш суперечливих організацій в Європі.
Створена в 1975 році в самий розпал холодної війни, ОБСЄ, безумовно, внесла чималий вклад до подолання протистояння між тими, що існували тоді двома військовими блоками, в першу чергу, за рахунок контролю над озброєннями. Зокрема, саме в ОБСЄ був прийнятий Договір про звичайні озброєні сили в Європі (ДОВСЕ), що встановлював баланс між сухопутними силами НАТО і ОВД.
В той же час, починаючи з початку 1990-х років ОБСЄ стала перетворюватися на однобокий інструмент реалізації інтересів Заходу, в першу чергу, США за підтримки або потуранні Євросоюзу, на просторі колишньої Югославії і колишнього Радянського Союзу. Через всілякі проекти і програми по просуванню демократії ОБСЄ внесла свій згубний вклад практично у всі серйозні політичні події в Європі останніх двадцяти років. Це і розвал СРСР і СФРЮ, і відділення Косово, а потім проголошення його незалежності, і помаранчева революція на Україні, андижанские події в Узбекистані, грузино-осетинский конфлікт, недавня різанина в Киргизії і багато інших. У ці моменти ОБСЄ завжди була поруч і неначе прагнула допомогти. А в тому, що результат чомусь завжди виходив вигідним лише США і ЄС, ніхто ніколи не смів винити цей загальноєвропейський форум.
Останній саміт організації відбувся в 1999 році в Стамбулі. Його підсумки одні схильні вважати великою перемогою російської дипломатії, інші – її серйозним провалом. У чому була перемога, ніхто вже не пам’ятає. Відомо, що на саміті був прийнятий адаптований ДОВСЕ. Але він так і не запрацював, так що в залік це не поставиш. Зате так звані Стамбульські зобов’язання, під якими підписався Б.Н.Ельцин і по яких Росія зобов’язалася вивести свої війська з територій Грузії і Молдавії, США і ЄС продовжують пригадувати Росії вже 11 років. Що ж виходить: росіян обдурили? США і ЄС лише формально підтримали російську ініціативу про адаптований ДОВСЕ, який потім просто помер, а за це отримали від Росії конкретні зобов’язання по скороченню своєї військової присутності і, відповідно, впливу на просторі колишнього СРСР.
Можна поглянути на підсумки Стамбулу і з іншого боку: той саміт дав ОБСЄ таке посилання, що на Мюнхенській конференції з питань політики безпеки 10 лютого 2007 року. В.В.Путін не соромився охарактеризувати цю організацію як вульгарний інструмент забезпечення зовнішньополітичних інтересів одній або групи країн відносно інших країн. Більш того, він відкрито заявив, що під це завдання скроїли і бюрократичний апарат ОБСЄ, який ніяк не пов’язаний з державами-засновниками, скроїли під це завдання процедуру ухвалення рішень і використання так званих неурядових організацій – формально незалежних, але цілеспрямовано фінансованих, а значить підконтрольних.
В світлі загальної деградуючої ситуації в ОБСЄ довгий час ніхто не наважувався зібрати нову зустріч на вищому рівні. Але з’явилася ініціатива Д.А.Медведева про укладення договору про європейську безпеку, з’явилося казахстанське головування в ОБСЄ, – і з’явився саміт.
У розміщеному на сайті МЗС виступі постпреда РФ при ОБСЄ А.Азімова у відповідь на виступ голови, що діє, ОБСЄ, держсекретаря – міністра закордонних справ Казахстану К.Б.Саудабаєва говориться, що казахстанська сторона доклала значні зусилля для зміцнення духу консенсусу і взаємодії між країнами, і в цілому – для пожвавлення діяльності ОБСЄ і зміцнення її авторитету. Саме ці обставини і спонукали підтримати ініціативу Астани провести саміт Організації в поточному році рубежу, ознаменованим 65-літтям закінчення Другої світової війни, 35-літтям Завершального акту Хельсінкі і 20-літтям Паризької хартії для нової Європи.
На самій же справі вочевидь, що причина, по якій російська сторона підтримала ідею саміту, пов’язана з бажанням просунути на нім ідею Д.А.Медведева. Аби саміт виправдав чекання міжнародного співтовариства, – говорить Азімов, – необхідно прийняти на нім стратегічні рішення, спрямовані в майбутнє і дозволяючі визначити порядок денний організації багато років вперед. Відрадно, що нам удалося досягти розуміння про головну мету саміту – дати імпульс створенню атлантичного для євро і євразійського співтовариства єдиної і неділимої безпеки, вільного від розділових ліній і зон з різними рівнями безпеки.
Виходить, що Росія знову, як і в 1999 році, виходить на саміт з ініціативою на благо всіх людей всього світу. А ось в США підходи до саміту явно інші. Поїде на нього лише Держсекретар Х.Клінтон. І завдання у неї дуже конкретні, прикладні. Так, виступаючи недавно на слуханнях в палаті представників Конгресу США, помічник глави дипломатичного відомства у справах Південної і Середньої Азії Роберт Блейк заявив: Ми розраховуємо, що саміт проллє світло на позитивні зміни, що відбуваються в Середній Азії, а також на ту роль, яку ОБСЄ грає і може грати в цьому регіоні в майбутньому. Іншими словами, американців цікавить практичне використання ОБСЄ для посилення своєї присутності і впливу в Центральній Азії, включаючи подальше її втягування у вирішення афганських проблем.
Скоро ми взнаємо, хто зможе використовувати можливості, що відкриваються самітом в Астане, з найбільшою вигодою для себе: чи удасться американцям розвернути вульгарний інструмент ОБСЄ на Центральну Азію, або Росії – повернути ОБСЄ до її спочатку задуманого вигляду форуму для рівноправного діалогу і ключової надблокової організації у сфері жорсткої безпеки. І найголовніше: ми взнаємо, яку нову ціну заплатить Росія за свою глобалістську зовнішньополітичну пихатість і дипломатичне безсилля.
Після Стамбулу Росії було потрібно Мюнхенську мову Путіна, що повернути її дипломатію до захисту національних інтересів і здорового глузду. Який же новий лікар знадобиться зовнішній політиці Росії, аби мінімізувати наслідки чергової пастки ОБСЄ – цього разу в Астане?