У Гомелі хокеїсти збірних Білорусі, Словенії, Данії і Норвегії розіграли п’ятий Кубок Полісся. Вперше ця перехідна винагорода покинула нашу країну. Втім, великої досади це не викликало — ні у уболівальників, ні у гравців.
Коли відкривали турнір, на трибунах гомелського льодового палацу глядачі організували красно–бело–зеленую напис «Полісся». Велику, на три сектори. Для цього на сидіння заздалегідь розклали кольорові таблички, які належало підняти під національний гімн. Згодом кто–то з журналістів старої школи все переживав, чи не постраждала від такої вільності урочистість моменту? Гімн як-не-як. По мені так все там було в порядку. Учасників флешмоба просто розпирало від «урочистості», а бічні трибуни, що залишилися без табличок, ляскали і заздрили.
Спортивні функціонери (не лише білоруські, до речі) з року в рік наполегливо розглядають поліський Кубок як «етап підготовки» — то до Олімпіади, то до чемпіонату світу. В той же час для міста цей турнір вже став однією з фірмових «фішок», що мають більш «загальнокультурне» значення. Знову ж таки хороший привід заявити про себе на міжнародному рівні.
.У вітрини з сувенірами про чем–то напружено роздумує кто–то із скандінавів. Не надихнувшись магнітиками за 5 доларів, зупиняється поглядом на «икебане» з пластмасових прапорців. Дівчина за прилавком не втрачається:
— Це прапор Білорусі. Це — Гомеля. Візьміть ще російський. Він за кольором, дивитеся, як личить.
Іноземець вирушає задумливий, але з «букетиком» прапорів.
На підступах до службової частини комплексу хижо бродять діти в куртках місцевою хокейною спортшколи, підбираються до роздягалень. Ховають в рукаві заповітні фотографії. Норовлять прорватися «крізь» міліціонера — за автографом. (Пізніше деякі хвалилися: таки удалося!)
Зустріну Білорусь — Норвегія все якось заздалегідь визначали як найцікавіша подія турніру. Тим часом головний «вузлик» в першій же грі зав’язали данці, обігравши нашу збірну (4:2). Його розв’язували потім всім світом. Так, до речі, і не розв’язали, лише ще більше заплутали.
На третій день турніру троє підлітків рвуть один у одного програмку, всю покреслену ручкою:
— Дивися, якщо словенські зараз виграють в Данії, то у нас є шанс.
— Та ні у нас шансу.
До речі, напередодні головний тренер балканцев Джон Харрінгтон, розуміючи, що від його команди залежить турнірна доля братьев–славян (які, втім, до того не посоромилися обіграти словенських — 8:2), обіцяв битися з особливою старанністю. Не обдурив. Його підопічні добре виглядали, першими забили. Програли лише по буллитам — 2:3.
Таким чином, кубок достроково дістався данцям. У останній грі турніру білоруси і норвежці ділили друге і третє місця.
У касі перед матчем гуляє вітер — квитків немає, розлетілися завчасно. До речі, значну частину місць викупили і розподіляли через профкоми. Що в результаті багато прийшли про хокей мають дуже приблизну виставу. Поряд зі мною пані з таких ось «распределенцев». Охає і ахає перед грою, вбираючи абсолютно нові враження:
— Он той — найкрасивіший. За нього хворітиму. А як він бігатиме в такому одязі?!
— Мила, він, сподіваюся, не бігатиме. Це воротар.
Власне, щороку Кубок Полісся відкриває для таких людей нову форму дозвілля. Вже через 10 хвилин після першого вкидання жінка сповна освоїлася — бурхливо командувала діями на льоду, лаяла мазил, емоційно реагувала на бійки.
Згодом нападаючий «Гомеля» Олександр Рідких, мобілізований в збірну, ділився враженнями:
— Норвежці — корисний суперник, який грає в агресивний хокей, в «більш канадській» манері. Діяли жорстко, десь брудно навіть. У нашому чемпіонаті так не грають. Ми терпіли — і карали їх голами.
Взагалі-то не те аби наші дуже вже терпіли — видалень вистачало з обох боків. Але в більшості діяли ефективніше. В результаті — рахунок 5:2 і в міру смутний головний тренер норвежців Рой Йохансон на прес-конференції після матчу:
— Так, у нас було багато помилок. Але в цілому турніром задоволений.
Головний тренер нашої збірної Едуард Занковец теж виглядав задоволеним. Навіть не дивлячись на те, що вперше за 5 років кубок «погляне закордон».
— Але він же повернеться, — не сумнівається Занковец. — адже Це ще не чемпіонат світу. І якщо глядачі отримали задоволення, а гравці користь, то не настільки поважно, куди виїхав кубок.
Фото В’ячеслава СУХОДОЛЬСЬКОГО.
Автор публікації: Андрій НОВІКОВ