А.Сорокин: Ми вже не перший рік тримаємо лідерство серед країн СНД по середньому річному нальоту льотчиків, у фронтовій авіації він склав 83 години. Прошло той час, коли були труднощі з фінансуванням. Зараз і з ремонтом авіатехніки і засобів ППО набагато краще
Дулат МОЛДАБАЄВ, Казахстанська правда, 19 листопада
Військовий льотчик – професія настільки ж романтична, наскільки і героїчна. Мріють про неї багато, але не кожному підкоряється піднебіння, ну а льотчик-винищувач і зовсім штучний товар. Головнокомандуючий Силами повітряної оборони ВС РК генерал-лейтенант авіації Олександр СОРОКИН з тієї ж когорти. Про піднебіння мріяв з самого дитинства, професію вибрав усвідомлено, висот досяг чималих. Все своє авіаторське життя провів в Казахстані, прошел всі рівні від льотчика-винищувача, був командиром полку, авіабази.
– Олександр Миколайович, назва підлеглих вам військ говорить про оборонне їх призначення. Опишіть круг завдань, що стоять перед СВО.
– Дійсно, Військова доктрина, прийнята в нашій країні, носить оборонний характер. Тому і Сили повітряної оборони, що складаються з військово-повітряних сил і військ ППО, призначені для охорони повітряних рубежів Казахстану.
Зенітні ракетні війська, що прикривають об’єкти державного і військового управління, мають на озброєнні унікальні зенітні ракетні системи С-300, С-200, С-75, С-125 і володіють можливостями поразки засобів повітряного нападу у всьому діапазоні висот і швидкостей їх польоту. Авіація ж відрізняється маневреністю і здатна знищувати практично будь-які повітряні цілі на максимальному видаленні від об’єктів, що прикриваються.
Для цього у нас є надзвукові винищувачі з потужним ракетним і гарматним озброєнням. Скажімо, багатофункціональний Су-27 працює по землі і по повітрю, використовується як перехоплювач і розвідник, здатний вести повітряний бій. Літак фронтової авіації МІГ-31 застосовується в системі ППО. Великий радіус дії, що має, він покликаний уражати повітряні цілі всіх типів, у тому числі крилаті ракети. Штурмовики Су-25 завжди готові підтримати царицю полів поблизу лінії фронту. А ось МІГ-27 – оперативно-тактический винищувач-бомбардувальник далекої дії і призначений для роботи в оперативно-тактической глибині. МІГ-29 – винищувач перехоплення і повітряного бою, але здатний також атакувати наземні цілі.
– Аби управляти в піднебінні такими потужними машинами, необхідно пройти довгу школу. Чи досить, кажучи мовою авіаторів, характеру і пального?
– За час існування авіації склалися різні школи підготовки. І у нас, звичайно, сформувалася своя система навчання льотного складу. Ми переглянули курс бойової підготовки. Але методика ця з’явилася не на порожньому місці, і традиції ми зберегли. Ми працюємо по старій системі, що існувала в радянській авіації. Те, що вона була однією з найефективніших, визнають і за кордоном. В той же час можна сказати, що у нас склалася казахстанська школа, що ввібрала найкраще з досвіду інших країн.
Ми вже не перший рік тримаємо лідерство серед країн СНД по середньому річному нальоту льотчиків, у фронтовій авіації він склав 83 години. Прошло той час, коли були труднощі з фінансуванням. Зараз і з ремонтом авіатехніки і засобів ППО набагато краще.
Бачили, яка кількість літаків брала участь у військовому параді? Що практично 60% брали участь – це молодь. Сьогодні випускник Актюбінського училища має 100-120 годин нальоту. Після теоретичної підготовки ще необхідно визначити, чи може курсант стати льотчиком. Але і за курсом льотної підготовки на Як-18 і Л-39 слідує інший етап підбору льотного складу – в Балхашськом центрі бойової підготовки. Там вже з’ясовується, на якому типові літака зможе літати курсант. Адже винищувачем стати не кожному призначено, тому середняків в льотний склад не відбирають.
– Під час параду в нинішньому році у складі пілотажної групи був лейтенант. Це теж показник підготовки?
– Азамат Конисбаєв зараз вже старший лейтенант. Перш за все це означає, що він талановитий льотчик. Такі хлопці швидше виучуються, з ними легко працювати. Адже підготовка льотчика-винищувача – штучна робота.
– Чи не дуже це дороге задоволення?
– Можна гордитися пілотажними групами, оскільки вони є не в кожній країні. У тій же Росії Російські витязі і Стрижі займаються лише вищим пілотажем. А наші хлопці ще несуть бойову службу. Крім того, в деяких країнах вищий пілотаж виконують на легкомоторних літаках. А наші проробляють такі ж фігури на бойових машинах.
До пілотажної групи Жетісу входить шестірка Су-27. Зараз готуємо пілотажну групу Алатау на Міг-29 і Сункар на Л-39. Покази пілотажних груп підвищують престиж держави і свідчать про високу підготовку льотного складу.
– А як здійснюється оновлення авіапарку?
– Ми пішли по шляху ремонту і модернізації авіатехніки. Це загальносвітова практика. Бойова машина, оснащена новим устаткуванням, супутниковою системою навігації, потужним озброєнням, стає літаком 4+, тобто наближається до п’ятого покоління. Су-27 після ремонту-модернізації підвищив свій бойовий потенціал в два з половиною рази.
Новий Су-30, наприклад, коштує близько 60-80 млн. доларів. На ці гроші можна відремонтувати або модернізувати 8 літаків. Звичайно, до безкінечності борт не може літати. Тому в перспективі нам знадобляться нові типи літаків. Але доки ця перспектива туманна і для самих виробників, настільки швидко йде зміна техніки і озброєння.
Сьогодні ми ремонтуємо авіатехніку в Білорусі, Україні, Росії – вибираємо, де якісніше і дешевше. В майбутньому думаємо ремонтувати двигуни на нашій території, а потім і вертольоти. У осяжній перспективі і фронтова авіація ремонтуватиметься удома.
– Пан генерал, ви вже сорок років в авіації, вам є з чим порівняти. Чи престижна сьогодні професія військового льотчика?
– Сьогодні третю частину офіцерського корпусу в СВО складає молодь. У поточному році конкурс у Військовий інститут Сил повітряної оборони імені двічі Героя Радянського Союзу Т. Я. Бегельдінова склав сім чоловік на місце.
Аби виховати бойового льотчика, потрібно не менше п’яти років. Це дуже дорогий матеріал, адже кожен льотчик готується індивідуально. Тому і держава не жаліє засобів, аби створити для них хороші умови, і побутові теж. Дуже багато побудовано і виділено квартир. У Талдикорганськом гарнізоні для авіаторів звели коттеджний містечко. І зарплата в нашого льотного складу вища, ніж в країнах СНД. Все це завдяки турботі Президента країни, який з коханням відноситься до авіації і приділяє особливу увагу розвитку Сил повітряної оборони.