Любов під замком

Тепер замок комори з символу всіляких табу перетворився на знак вічного кохання. Разом з кільцями, голубами і пелюстками троянд він став незамінним атрибутом сучасного весілля. Останнім часом у молодожонів стало дуже популярним вішати замки зі своїми іменами на перила мостів. Вважається, що такий обряд скріплює шлюбні узи на все життя. Традиція прийшла до нас з Італії всього кілька років тому, але вже встигла набути характеру епідемії. В кінці жовтня у Вітебську з Пушкінського моста довелося зрізати «баласт», що накопичився за три роки з легкої руки молодих сімей. А наступного дня перила почали обростати заново.

Замки кохання, як їх ще називають, стали справжньою проблемою для комунальних служб по всьому світу. У Іркутську, наприклад, із-за них була пошкоджена чавунна огорожа одного з мостів: додаткове навантаження прискорило природний процес старіння металу. У Дніпропетровську під загрозою виявився парковий міст на Монастирський острів. Перила лише одній з його сторін «видужали» завдяки закоханим на 400 із зайвим кіло. Тепер спиратися на них просто небезпечно: можуть не витримати.

У нас доки ситуація не настільки критична. Хоча «замкова» церемонія вже встигла стати невід’ємною частиною весільних прогулянок. У Мінську, наприклад, залізні символи кохання можна побачити на пішохідних містках біля Національної бібліотеки, в парку Горького і на «острові сліз». Меморіалу воинов–интернационалистов, який є одним з філій музею історії Великої Вітчизняної війни, дістається більш всього.

— Залізні ворота на мосту із-за замків осідають і погано закриваються, — нарікає Віталій Супрун, заступник директора музею. — Петлі, на яких вони висять, доводиться міняти двічі в рік, а це недешево. Але справа навіть не у фінансах. Нас більше турбує реакція матерів, чиї сини загинули в Афганістані. Вони невдоволені «замковою» традицією, що з’явилася. Все-таки меморіал — це пам’ять про воїнів, а не місце для весільних гулянь. Можливо, варто встановити поряд з мостом спеціальну конструкцію, раз вже молодожонам так подобається це місце: хай би вішали на ній все, що хочуть.

Запитуєте, чи можуть декілька кілограмів додаткового навантаження зіпсувати міст, розрахований на тонни? Ні, звичайно. Проте весілля грають регулярно, а значить, вага «кохання» постійно збільшується. Металеві кетяги естетики зовнішньому вигляду, на жаль, не додають. Та і на функціональному призначенні моста це теж позначається.

— Кожна конструкція повинна нести ті навантаження, які позначені в проектній документації, — підкреслюють на підприємстві «Горавтомост». — Це все одно що людині дати рюкзак з гирями: один зможе його нести, а іншої немає. Так і з мостами. Додаткове навантаження може пошкодити конструкцію. До того ж перила мають бути гладкими, аби людина, тримаючись за них, не пошкодила руку. Тому у міру накопичення нам доводиться замки зрізати.

В результаті на боротьбу з «символами» кохання вирушають гроші з бюджету, а працівники комунальних служб вимушені на додаток до своїх службових обов’язків освоювати «різання по металу». До речі, після такої процедури мосту потрібний хоч би мінімальний косметичний ремонт: шпаклювання, фарбування. На перилах залишаються сліди від електропил.

Боротьба з традицією, що так любиться молодожонам, на жаль, даремна. Та і чи варто викорінювати новий міський обряд? Чи не краще направити його в цивілізоване русло? У багатьох європейських країнах, та і в Росії вже з’явилися спеціальні металеві дерева, здатні винести будь-який «вантаж кохання» і нікому що при цьому не заважають. А стимул-реакцією слідувати новим правилам може стати штраф. У флоренції, наприклад, за замок в недозволеному місці молода сім’я відразу ж позбавляється 50 євро.

Довідка «СБ»

Традиція вішати замки зародилася 20 років тому в Італії після виходу в світ романа Федеріко Моччиa «Три метри над піднебінням», герої якого саме так виражали свої відчуття. Вперше залізні свідоцтва коханню з’явилися в Римі. З часом на перилах і ліхтарях моста Понті Мільвіо над річкою Тібр їх накопичилося декілька десятків тисяч. В результаті один із стовпів під їх вагою обрушився. Лише після цього міські власті прибрали з моста замки, що все залишилися, і заборонили вішати нові.

Автор публікації: Олена СОЛОВЬЕВА

Фото: Олександр КУЛЬОВСЬКИЙ

Posted in Факти | Comments Off on Любов під замком

Найбільш вдалим варіантом талісмана Олімпіади в Сочі росіяни вважають Діда Морозу

Головним критерієм вибору олімпійського талісмана для росіян є його здатність надовго запам’ятовуватися і бути зрозумілим (39%), а також відображати культурні особливості країни-хазяйки Олімпіади (35%). Крім того, талісман повинен викликати добрі емоції (30%) і передавати атмосферу зимового олімпійського свята (26%). Менш значимий такий критерій, як віддзеркалення цінностей сучасного олімпійського руху (18%). У найменшій мірі росіяни схильні надавати значення рекламному потенціалу талісмана (10%).

Такі дані публікує Всеросійський центр вивчення громадської думки (ВЦИОМ) на підставі результатів опиту, проведеного в 46 регіонах Росії.

По всіх перерахованих критеріях найбільш вдалими варіантами талісмана майбутньої зимової Олімпіади в Сочі визнаються дід мороз (зображення 6), тигрята (зображення 9), ведмежа (зображення 8), заєць (зображення 7), матрьошка (зображення 5). Найменш вдалими росіяни порахували жабу (зображення 4) і леопарда (зображення 2).

Одним з найбільш зрозумілих талісманів, що запам’ятовуються, росіяни називають діда морозу (13%), який трохи поступається по цьому критерію ведмежаті (18%). У число найбільш вдалих варіантів тут також входять тигрята, заєць (по 12%), матрьошка (11%).

У аспекті віддзеркалення культури Росії першість віддається талісману матрьошка. Крім того, росіяни вважають, що з цим завданням добре впораються ведмежа (14%) і дід мороз (12%).

Добрі емоції, з точки зору опитаних, краще всього здатні викликати талісмани матрьошка (17%), тигрята (15%), заєць (14%), дід мороз (10%) і мамонтенок (10%).

По критерію здатності відображати цінності олімпійського руху лідером признається талісман тигрята (26%). До найбільш вдалих варіантів росіяни також відносять ведмежати (12%), зайця (11%), діда морозу і матрьошку (по 9%).

Що стосується володіння широким рекламним потенціалом, то тут кращим варіантом визнається матрьошка (19%), а також ведмежа (15%), заєць (12%), дід мороз (10%), тигрята (9%).

Вибираючи талісман майбутньої Олімпіади в Сочі, росіяни найактивніше голосують за ведмежати (17%), зайця, тигрят (по 14%) і діда морозу (13%). Антилідером же є жаба зойч, за яку ні за яких обставин не проголосували б 36% росіян.

Радянський місяцехід, застряглий на супутнику Землі, продовжує працювати

Олег Кашин передбачив, за що його могли побити

Путін обговорив з Ді Капріо проблему збереження тигрів на Землі

Більшість росіян підтримують рух на підтримку Діда морозу як талісмана Олімпійських Ігор в Сочі (51%). Найбільше схвалення демонструють південці (68%) і жителі північнокавказького регіону (65%).

У опиті взяли участь 1600 чоловік. Статистична погрішність не перевищує 3,4%.

Найбільш вдалим варіантом.

Posted in Блогосфера | Comments Off on Найбільш вдалим варіантом талісмана Олімпіади в Сочі росіяни вважають Діда Морозу

Мене терзають смутні сумніви

Ростов Великий — одне з самих древніх міст Росії. Він з’явився, коли і Росії-то як такий не було! Але при всій своїй величі Ростов анітрохи не загордився і не втратив іронічного до себе відношення.

Починається земля, як відомо, від Кремля

Це поетична заява цілком справедливо і для Ростова. Вулиці тут променями розбігаються від кремля, тому з якого б боку ви не приїхали — кремль точно не пропустите! Розташований на березі озера Неро і оточений зеленим парком, він підноситься над містом, немов казковий острів. Ось тільки налаштуватися на серйозний лад в Ростовському кремлі ніяк не виходить. Варто лише поглянути на білокам’яні стіни і башти, як відразу згадуються кадри з фільму «Іван Васильович змінює професію», коли натовп стрільців женеться за Куравльовим і Яковлєвом з криками «Живцем брати демонів!». Говорять, коли йшли зйомки цього епізоду, сюди нагрянула група іноземних туристів, і багато хто з них серйозно вирішив, що в Росії почалася революція. Співробітники музею «Ростовський кремль» з тих пір стали використовувати в своїй роботі яскраві кінематографічні образи, наприклад зустрічають екскурсійні групи в стрілецьких каптанах і пропонують заїжджим гостям сфотографуватися в тому, що царському одягається.

Вибір Гайдая можна зрозуміти. З одного боку, в Ростовському кремлі присутні всі необхідні кремлівські атрибути. З іншого боку, виглядає цей ансамбль зовсім не страхітливо, як годиться оборонній споруді, навпаки, навіть святково: зелений лужок посеред двору, маленький ставок, акуратні, немов іграшкові, башточки. І стіни більше схожі не на кріпосні споруди, а на прогулочні галереї.

Річ у тому, що Ростовський кремль зовсім і не кремль як такий, а митрополичий двір. Резиденція митрополита Іони Сисоєвіча в Ростові з’явилася в кінці XVII століття. Двір збудували у вигляді кремля виключно в декоративних цілях — адже на той час епоха зведення кам’яних фортець в Росії вже давно прошла. Проте назва «кремль» міцно закріпилася за Ростовським митрополичьим двором.

Ллю колоколишки, дивуються людиська

Найголовніший атракціон Ростовського кремля — прогулянка по його стінах, чимось нагадує лабіринт. По ним можна зробити майже повний круг — помилуватися звисока на тихе озеро Неро, на новенькі, ще недобудовані дерев’яні хати в митрополичьем саду, а заразом оглянути по черзі всі храми, сполучені один з одним переходами: Воськресенськую церкву, маленьку церкву Одігитрії, церкву Іоана Богослова.

Хоча кремлівські стіни спочатку не були розраховані на військові дії і виконували декоративну функцію, у них є всі оборонні атрибути: бійниці, тайники і так звані схрони для укриття. Закінчується маршрут за будівлею Червоної палати, гостьового палацу російських царів, — якраз там, де розташована Трапезна палата. По своєму внутрішньому убранню і стилю обслуговування трапезна більше схожа на класичний радянський ресторан, але кухня в ній дійсно російська і дуже смачна.

Ледве збоку за кремлівськими стінами знаходиться Соборна площа, над нею підноситься головний храм Ростова Великого — Успенський собор. Він зведений задовго до самого кремля — на початку XVI століття, а заснований і того раніше — в 991 році! На жаль, зараз собор знаходиться на реставрації і захований за будівельними лісами, тому вся увага туристів дістається такою, що стоїть поряд дзвінниці.

Дзвінницю будував найперший господар Ростовського кремля митрополит Іона Сисоєвіч. Розповідають, що в листі до свого друга він хвалився: «На своєму дворишке ллю колоколишки, дивуються людиська». Правда це чи ні, але дивуватися дійсно було на що. Всього для дзвінниці відлили 13 дзвонів. Головний з них, такий, що важив 2000 пудів (32 000 кілограмів), назвали Сисоєм — на честь батька митрополита. Іншим дзвонам імена дали не менш благозвучні: Лебідь, Полієлейний, Баран, Козел, Голодарь, Зазвонний. Ростовські дзвони до цих пір вважаються одними з самих мелодійних в Росії!

Дивно, але всі дзвони збереглися до нашого часу, у тому числі і Сисой. Він виглядає як справжній цар, лише на відміну від свого московського старшого брата що ще діє. Тисячепудовий дзвін можна поторкати руками і навіть спробувати розгойдати мову — якщо, звичайно, сил вистачить. Правда, прохід на дзвінницю настільки вузький, що повна людина ризикує застрягти між стенів, а вже удвох розійтися і зовсім неможливо. Через це екскурсанти виконують певний ритуал: той, хто знаходиться в, перед спуском повинен висунутися назовні і голосно крикнути: «Спускаюся!». І люди внизу терпляче чекають його повернення.

Закінчення слідує.

Posted in Політика | Comments Off on Мене терзають смутні сумніви