Get Connect Now

«Вельмишановний», — прочитав я і насторожився. «Шановний — це ще туди-сюди, — подумав. — А «глибоко» означає одне: битимуть». І не помилився. «Олег, — продовжую читання електронного листа. — Наша артистка прочитала на сайті кінцеву версію інтерв’ю з нею і залишилася їм невдоволена». «Еге, дивина, — гмикнув я, тим самим як би заразом і підбадьоривши себе. — Якщо порахувати всіх музикантів, творчістю яких я невдоволений.» «Дозвольте, — швидко набрав я. — Всі питання і відповіді були погоджені з артисткою! Які можуть бути претензії?» «Артистці не сподобався заголовок до матеріалу», — довірився мені менеджер. «Що саме в заголовку?» — нудний я людина. «Все! — мені відрізували шанси до коректування заголовка. — Все цілком! Артистка в моїй особі просить пояснень, що ви мали на увазі, коли озаглавили інтерв’ю «Верховноглавнокомандующая артистка»?» «Як що? — пустився я в словесну еквілібристику. — Що низами вона командує. Залицяльниками. Сім’єю. Головний вона по життю. У даному її контексті». «Артистка так себе по життю не позиціює, — заперечив мій співбесідник. — Артистка скромна в побуті і невибаглива в бажаннях. Артистка засмучена. Але це ще не все. Артистка просить замінити фотографію до інтерв’ю». Я кріплюся, дискутую: «На фото артистка? Артистка. Не бульдозер какой–нибудь». «Нормальне фото, — заглядаючи в моє листування, повідомляє мене фотограф. — Якби ти знав, скільки мені зусиль варто було зробити його». Ми знизуємо з ним один одному руки, я передаю його слова далі по мережі. «Артистка дуже просить замінити фото, — невблаганна «павутина». — Але це ще не все. Артистці не сподобалася ввідна частина до інтерв’ю. Не то аби зовсім не сподобалася, але правильніше буде сказати, що не сподобалася зовсім. Треба її.» «Замінити! — зметикував я, і тут мене прорвало: — Ні за що! Фото — замінимий (стук об підлогу тіла фотографа, що впало). А ввідну частину і заголовок — ніколи!»

Так зійшлися три істини — артистки, мене і лежачого — і в кожного вона виявилася своїй і пішла далі дорогою індивідуально. Ні, я, напевно, в чем–то не прав, що спільною з артисткою працею ми не піддали атестації остаточний варіант інтерв’ю, але ж і не обговорювали ми, що преамбула візуватиметься. А в ній я артистку не лаяв, а висловлював їй свої захоплення. Фото, можливо, потрібно було показати: може, не тим вухом артистка обернулася до фотографа. Але і фото ми не обговорювали. Настрій зіпсувався. «Приймайте відповіді на ваші питання», — між тим повідомив мені мою поштову скриньку.

Відкрив я його. Це вже лист від іншої відомої артистки. «Ось ті на. — протер я очі. — Здайся, я всього лише прохання відправив про інтерв’ю, що в разі позитивного рішення готовий вигадати відповідні таланту питання. І така оперативність. І питання за нас придумали, і відповіді на них написали. Зустрічав я таке в своїй журналістській практиці, коли музикант готував інтерв’ю сам з собою і розсилав текст по всіх газетах світу. Але щоб такий ексклюзив. Хвилиночку.» Знову пробігаю отриману статтю і виявляю собаку, що порився. Так, лист прийшов мені, але по непрямих ознаках я визначаю, що адресоване воно було іншій людині. «Величезне вам спасибі! — починаю знову я. — Справа лише в тому, що це хоч і відповіді вашої артистки, але питання не мої, а какого–то стороннього журналіста. І журналістська совість не дозволяє мені ними скористатися. А тому я вимушений знов поводитися до вас з проханням про інтерв’ю, і в разі позитивного рішення.» Рішення чекаю до цих пір. Заробилися люди. Адже ним — артист(к) ам і тим, хто при них, — теж уколювати доводиться, як і нам. Втомлюються, плутаються. І ми їх розуміємо.

«А найголовніше, я вас прошу, — повідали мені в наступному посланні, — приберіть з першого абзацу сьогодення ім’я і прізвище артиста. Він же нам і всім вам доріг під своїм псевдонімом. Приберіть». «Та будь-яка википедия всім підкаже справжнє прізвище вашого артиста! Чого ж ви!..» — заволав я буквами. «Хай все у википедию і ходять, — переконують мене. — А ваш читач — не все. Йому наш артист з псевдонімом особливо доріг! І не ображайте свого читача непотрібними йому подробицями з життя улюбленого артиста!»

Аргумент? Аргумент. За мого читача я кого хочеш отпсевдонимлю!.. Так на своєму місці я вирішую виниклі з артистами проблеми — мирно, і, я б навіть сказав, весело. У атмосфері цивілізованого глубокоуважения.

Малюнок Олега КАРПОВІЧА, СБ.

Автор публікації: Олег КЛІМОВ

Казка про скансене

Азартний гравець