2010 рік знаменний тим, що Мінський мирний процес став прилюдним. Співголови від США, Росії і Франції чітко і ясно перерахували принципи врегулювання карабахського конфлікту. Але і досі Нагорно-карабахская Республіка не відгукнулася на них. Тим часом мирний процес продовжується, і мовчання служить підставою для співголов Мінської групи ОБСЄ рахувати, що ці принципи сприймаються і удостоюються згоди не лише Вірменії і Азербайджану, але і Нагорно-карабахской Республіки.
Як повідомляє кореспондент Новини в Степанакерті, про це заявив правознавець з Єревану Андріас Гукасян в ході круглого столу по останніх процесах, в контексті врегулювання азербайджано-карабахского конфлікту, організованого Суспільним радим із зовнішньої політики і безпеки Нагорно-карабахской Республіки.
Якщо суспільство не заявляє про свою волю в цьому питанні, якщо власті НКР не представляють свою принципову позицію міжнародному співтовариству, то міжнародне співтовариство матиме право вважати, що тут люди мовчазно схвалюють процеси, що мають місце. Через декілька днів в Астане збереться ОБСЄ і спробує використовувати свій політичний авторитет для того, щоб вплинути на нашу країну (Вірменію, – прим. ред.). Наш президент не поїхав на саміт НАТО, продемонструвавши свою готовність зайняти в Астане принципову позицію і вказавши, що пропонований формат врегулювання не дуже прийнятний для вірменського народу і Вірменії. І сьогодні, на наш погляд, настав момент, коли суспільство повинне представити єдиний підхід до ситуації, що склалася, і ключових питань. Питання навіть не в тому, що визнає міжнародне співтовариство. Сьогодні поважно, аби ми заявили про те, що ми самі визнаємо. А визнаємо ми Нагорно-карабахскую Республіку як суверенну, демократичну державу, яка є правопреемницей СРСР на території, що належить їй, т е. тій, яка ніколи не була у складі незалежного Азербайджану, і питання його відділення від Азербайджану не може бути предметом обговорень, – відзначив правознавець.
За його словами, необхідно обгрунтувати вищезгадану позицію і продемонструвати, що все, що мало місце в радянський період, насправді було знехтуванням права народу НКР, і до цього дня наш народ позбавлений права на світ і вільний розвиток – міжнародно визнаних прав, що належать всім народам.
Те, що сьогодні стріляють на лінії зіткнення – є знехтуванням права на світ. Те, що НКР до цього дня не отримала міжнародного визнання, є знехтуванням права на вільний розвиток, бо позбавляє наш народ можливості бути представленим в міжнародному співтоваристві так, як інші держави, позбавляє громадян держави можливості бути повноцінними членами міжнародного співтовариства і мати повноцінні права. Сьогодні настав час нагадати міжнародному співтовариству про те, що народ НКР віднині не змириться з таким положенням, і міжнародне співтовариство повинне відповісти самому собі, чи прийняло воно правильне рішення в 1992 році, в період розвалу СРСР, визнавши незалежність Азербайджанської Республіки, тоді як існували конфлікт, військова ситуація, багаточисельні політичні і правові питання, що вимагали свого рішення, і це рішення до цього дня не знайдене, – відзначив Андріас Гукасян.
За його переконанням, якщо міжнародне співтовариство, в особі ОБСЄ, звернеться до власних принципів і власних засадничих документів, то, поза сумнівом, з’ясує, що його дії того часу не були настільки правомірними.
І для того, щоб даний процес став політичною реальністю, цю вимогу повинен представити саме той правовий суб’єкт, чиї права були порушені, – Нагорно-карабахская Республіка, – резюмував правознавець.
Невизнання НКР є знехтуванням.
