У Республіканському театрі юного глядача зіграло прем’єру ліричної мелодрами «Трохи ніжності» по п’єсі італійського драматурга Альдо Микола.
У Республіканському театрі юного глядача, який на час реконструкції розмістився на сцені Будинку літератора, зіграло прем’єру ліричної мелодрами «Трохи ніжності» по п’єсі італійського драматурга Альдо Микола в постановці головного режисера ТЮЗа Володимира Савіцкого і режисера Володимира Забелло. Жанр спектаклю позначений як «карнавал». Але карнавал вийшов щемлячий, повчальний, що називається, з «грустинкой».
Взагалі, перший спектакль нового главрежа (а «Трохи ніжності» — це перша праця Савіцкого керівником ТЮЗа) завжди прийнято розглядати пильно, аби зрозуміти, куди ж творець має намір рушити з театром далі. В даному випадку Савіцкий неначе забезпечив себе від всіх причіпок, роблячи спектакль в безпрограшному варіанті домашнього вечора при свічках, де раз у раз ударяються в спогади, засмучуються, сміються і прагнуть прогнати чорні думки. Вечір для своїх, а свої — не образять. Жодних ребусів, гри з простором і світлом або занурення в психологічне пограничье. Адже карнавал жанр площадковий. Так і в Савіцкого — лише грубі мазання площі.
«Трохи ніжності» — п’єса бенефіс, розрахована на акторів дослідних, знаючих ціну славі, спокусам і забуттю. Як правило, грають в ній зірки. У МХТ в постановці знайомого нам по спектаклях в Російському театрі Аркадія Каца виконують соло Ольга Яковлєва, Станіслав Любшин і Ірина Мірошніченко. ТЮЗ теж вивів на сцену «важку артилерію», своїх ветеранів: Віру Кавалерову, Ларису Горцеву, Наталію Яковлєву, Бориса Борісенка, Івана Шрубейко. Прилучилися до майстрів молоді актриси Тетяна Ражавськая і Алла Поплавськая.
По своїй фабулі спектакль «Трохи ніжності» нагадує «Квартет» Рональда Харвуда: дія тут відбувається в будинку старезних. Ще ближче «Трохи ніжності» до драми, удостоєної «Золотого ведмедя» в Берліні, чудового, але недооціненого, на мій погляд, італійського кінорежисера Марко Феррері «Будинок посмішок».
І у першому, і в другому, і в третьому випадку йдеться про будинку старезних і про таку напасти, як пізнє кохання, яке, як відомо, «і блаженство, і безнадійність». Принаймні, так вважав Федір Тютчев.
Проти тих, що полюбили один одного на схилі віку героїв спектаклю повстають пацієнти і діти закоханих, справедливо вважаючи, що новоспечений родич сповна може відрубати какую–нибудь власність, що особливо придивилася йому. Незрозуміла позиція персоналу будинку старезних в цій любовній історії: Альдо Микола не поклопотався про те, аби ввести в дію кого–нибудь з медичних працівників. Нагадує «Будинок дурнів» Кончаловського: доктори втекли, пацієнти залишилися. Якби ще і какая–нибудь злісна медсестра лагодила перешкоди героям, вийшло б не гірше «Пролітаючи над гніздом зозулі».
Проте Микола на відміну від Кена Кизі і реакціонера Кончаловського не кровожерливий: він відпускає героїв на волю, владнує їм втечу, аби відразу після похоронів одного загального знайомого зареєструвати свій офіційний і щасливий брак.
«Трохи ніжності» — рівний, старанний спектакль без особливих відкриттів, що делікатно доводить до глядачів думку про те, що до чудасій своїх батьків, дідусів і бабусь молодим треба відноситися з розумінням. «Останній коханець завжди найкращий» — назва однієї з п’єс Альдо Микола сповна могло б стати епіграфом до цієї історії. Хто кокетує в спектаклі більше — драматург, режисер або актори, судити не беруся. Юджін О’Ніл або Олександр Вампілов про проблеми отцов і дітей писали жорсткішим і чеснішим. Естетика карнавалу була їм ні до чого. Замість того аби завертатися в саван спогадів і намагатися розглянути під маскою плюшевого пледа, що день грядущий нам готує, авторам спектаклю для своїх корифеїв, можливо, варто було б узяти інший, актуальніший, чіпляючий матеріал, а не сервильную салонову комедію. У «Трохи ніжності» немає ні розвитку характерів, ні можливостей продемонструвати акторські здібності, ні каких–то глибоких думок, що не звучали раніше. Немає і змістовності в тому, що відбувається на сцені. Карнавал так і залишився карнавалом. Але на дворі — зима. Жанр вибраний явно не по сезону.
Фото прес-служби ТЮЗа.
Автор публікації: Валентін ПЕПЕЛЯЄВ
Дитяче Євробачення 2009
ПОЛОЖЕННЯ
Театральний роман
Правила проведення республіканського дитячого конкурсу
Правила проведення республіканського дитячого конкурсу