У Мінську до кінця року буде побудовано 88 тисяч кв. м загальній площі житла для поліпшення житлових умов 1.100 багатодітних сімей.
«Вшістьох ми живемо на 16 метрах — я, муж, троє маленьких діток і моя мама, — в голосі багатодітної мами, мінчанки Олени (прізвище на її прохання опускаємо), звучав відчай. — Прошу, допоможіть, жити в таких нелюдських умовах неможливо!» Подробиці на перший погляд шокують. В абсолютно благополучної сім’ї з одним дитям, що живе в приватизованій кімнаті, торік народилися близнята. Сім’я автоматично стала багатодітною, але житло так само автоматично, як це передбачає наше законодавство, на жаль, не стало більше. Причому в чергу Олену поставили ще минулою восени, а менше ніж через рік, коли нарешті намітився кінець житловим неладам, як грім серед ясного піднебіння прозвучало вирішення виконкому: зняти з обліку житлових умов, що потребують поліпшення! Дикість? Чиновницьке свавілля? При найближчому розгляді ситуація виявилася не настільки однозначною і. не такою вже екстраординарною.
З одного боку, як таке могло статися? Адже 15 метрів, покладених на кожного, в сім’ї Олени і близько немає, не говорячи вже про те, що багатодітним сім’ям виявляється особлива допомога у вирішенні житлових проблем. У Мінську, наприклад, з моменту подачі заяви вони включаються в списки на будівництво протягом року, крім того, держава надає фінансову підтримку в погашенні заборгованості по кредитах, узятих на будівництво або покупку житла. Скажімо, якщо в сім’ї троє неповнолітніх — у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості. Але, як виявилось, в даній ситуації є свої підводні камені. «Відмовлено у зв’язку з погіршенням житлових умов», — коротко відповіли «СБ» в житловому відділі Мінгорісполкома. Здавалося б, абсурд: логічніше було б відмовляти унаслідок поліпшення. Проте в процесі перевірки документів виявилося, що кілька років тому сім’я Олени отримала в дар 2–кімнатну квартиру, і обставини склалися так, що вона вимушена була її продати, залишившись тулитися на своїх 16 метрах. До речі, які форс-мажорні обставини виникли, сім’я не поширюється, але, оскільки вона має право розпоряджатися своєю нерухомістю за власним розсудом, копатися в причинах не станемо. Проте з точки зору закону даний факт розцінюється як свідоме погіршення житлових умов і, згідно п. 6 Указу № 565 «Про деякі заходи по врегулюванню житлових стосунків», позбавляє сім’ю права встати на чергу протягом 5 років. Навіть не дивлячись на те, що вже після операції вона стала багатодітною! І ось тепер знову встати на чергу Олена з мужом зможе ще лише через півтора роки.
З іншого боку, а жить–то як? Олена обійшла всі можливі інстанції, побувала на прийомі у багатьох фахівців в районній і міській адміністраціях, Міністерстві ЖКХ — в надії, що до її положення увійдуть, допоможуть. У неї свої аргументи: «Адже навіть якщо б у нас була та квартира, метрів все одно б не вистачало!» Але скрізь на прохання було отвечено відмовою і засланнями на існуюче законодавство. «Ніхто не хоче мене зрозуміти! — з образою констатує Олена. — Якби вони своїми очима побачили, як ми живемо! Терпіти таке положення — а доки включать в чергу, поки будуватимуть житло, пройдет роки чотири, а то і п’ять, — немає сил! Чесно кажучи, у мене вже опускаються руки.» У пошуках виходу ми разом з Оленою відправилися до Тетяни Кравченко, голові суспільного об’єднання «Білоруська асоціація багатодітних батьків», членові Національної комісії з прав дитяти. Тетяна Олександрівна здивувала:
— Ваш випадок далеко не одиничний. Наприклад, у нас була сім’я з 5 дітьми, яка також, не подумавши, погіршила свої умови і 5 років чекала можливості встати на чергу. Вважати, що статус багатодітною може дати сім’ї можливість обійти існуюче житлове законодавство, — помилка. Тому стоїть на декілька кроків вперед прораховувати наслідки, перш ніж зробити ту або іншу операцію з нерухомістю. Безумовно, ваша ситуація вельми непроста, але, треба визнати, що певною мірою ви її створили самі.
У результаті для того, щоб увійти до положення багатодітної сім’ї, а воно і справді нелегке, чиновникам потрібно узяти на себе відповідальність і прийняти рішення «як виняток». Тетяна Кравченко в нашій присутності зробила дзвінки до районної адміністрації і в управління житлової політики Мінгорісполкома. Там про ситуацію Олени добре обізнані, але доки порадувати нічим не можуть. На даний момент її заява розглядається в міськвиконкомі. І питання про те, як найближчими роками перебиватимуться на 16 метрах троє маленьких дітей і їх батьки, поки залишається відкритим. А сама ця історія для інших послужить наукою.
Довідка «СБ»
У Мінську до кінця року буде побудовано 88 тисяч кв. м загальній площі житла для поліпшення житлових умов 1.100 багатодітних сімей. У травні на обліку житлових умов, що потребують поліпшення, перебували більше 3 тисяч багатодітних сімей, з них близько 1 тисячі — менше року. За останніх 5 років, по приблизних оцінках, близько 80 відсотків багатодітних сімей, що мають потребу, в’їхали в нові квартири.
Автор публікації: Юлія ВАСИЛІШИНА
Фото: РЕЙТЕР