Росія вважає необгрунтованими спроби певних політичних сил в Молдові у відриві від що істотно змінилися з 1999 р. геополітичних і геостратегічних реалій на просторі ОБСЄ представити вельми обмежену і вимушену російську військову присутність на Лівобережжя Дністра (Придністров’я) як деяку окупацію або засіб тиску на Кишинів.
Про це заявив посол Росії в Молдові Валерій Кузьмін, виступаючи на міжнародному суспільному форумі Молдавська державність і демократія після подолання політичної кризи. Майбутнє російсько-молдавських стосунків в рамках V засідання круглого столу Росія-Молдавія: діалог в ім’я майбутнього. Він відзначив, що подібна позиція є некоректною, оскільки не враховує ні контекст придністровського конфлікту, ні розширення блоку НАТО, створення іноземних військових баз в Румунії і Болгарії і, врешті-решт, що продовжує свою дію російський мораторій на виконання зобов’язань по адаптованому ДОВСЕ у зв’язку з фактичною відмовою всіх держав НАТО, а також Молдови, ратифікувати цей документ, давно ратифікований Російською Федерацією.
Валерій Кузьмін відзначив, що Росія внесла ефективний вклад до купірування активної військової фази придністровського конфлікту, розвернула і підтримує свій військовий контингент в рамках спільних миротворчих сил, які гарантували міцний світ на Дністрі і створили прецедент найуспішнішої миротворчої операції в світовій практиці останніх десятиліть. Посол РФ в Молдові підкреслив, що, узявши свого часу на себе т.з. стамбульські зобов’язання на саміті ОБСЄ 1999 р., Росія послідовно виконувала їх як у військовій сфері (повне виведення озброєнь, обмежуваних ДОВСЕ, евакуацію боєприпасів), так і в політичній сфері.
За його словами, на жаль, через непослідовну позицію Молдови в кінці 2003 р. було зірвано підписання погодженого сторонами конфлікту плану політичного врегулювання придністровської проблеми, що привело згодом до глибокої кризи як переговорного процесу і російсько-молдавських стосунків в цілому, так і до припинення вивозу боєприпасів з Лівобережжя Дністра (Придністровський регіон), проти чого в нових умовах виступив Тирасполь. Як відзначив В.Кузьмін, хоча Росія не несе жодної відповідальності за це, вона терпляче і послідовно продовжила дипломатичні зусилля по відновленню переговорів. У 2005 р. російська сторона підтримала створення консультативного переговорного формату – постійної наради по політичних питаннях, який отримав кодову назву 5+2?, а згодом активно сприяла відновленню прямих контактів сторін, включаючи зустрічі їх керівників.
В той же час, як підкреслив Валерій Кузьмін, відновити переговорну динаміку в повному об’ємі до цих пір не удалося. Як неодноразово підтверджувала російська сторона останніми роками, в т.ч. в заяві керівників Росії, Молдови і Придністров’я від 18 березня 2009 р., РФ готова розглядати питання про трансформацію миротворчої операції на Дністрі в цивільну в контексті досягнення політичного врегулювання придністровського конфлікту.
За його словами, при цьому поважно розуміти, що жодне політичне врегулювання в сучасному, цивілізованому сенсі цього терміну неможливе без налагодження рівноправного діалогу сторін конфлікту і досягнення між ними компромісів по основних статусних і іншим аспектам врегулювання на базі як пошани територіальної цілісності РМ, так і забезпечення гарантованого статусу придністровського регіону, прав людей, що проживають там.