Готуємо удома

Матчі з головним конкурентом в боротьбі за «золото» «Мінськом–2006» повною мірою виправдали чекання.

Ету зустріч чекали довго. З того самого моменту, як отци–основатели баскетбольного «Горизонту» оголосили про амбітні плани по створенню на просторах Білорусі суперклубу. І як не уникав Анатолій Буяльський в розмовах цього гучного терміну, список цілей, в яких значилося і награвання гравців збірною, і єврокубки, і багато інших важливих пунктів, однозначно говорив, що не для внутрішнього користування зібрали в одній команді чи не цілу п'ятірку національної збірної на чолі з її тренером. Що проте не виключало серйозної боротьби за лідерство в чемпіонаті Білорусі.

Матчі з головним конкурентом в боротьбі за «золото» «Мінськом–2006» повною мірою виправдали чекання. Азартна, жива гра, з сольними виступами і командними заготовками. Перемога в обох матчах залишилася за «Мінськом», але перевага «2006–х» була таким, що зовсім не пригнічує, інтрига жила і була здоровою до останніх секунд, а емоції на майданчику кипіли, часом перехльостуючи через край. «Ви у нас сьогодні вкрали перемогу!» Цю фразу директор «Горизонту» Дмитро Львович в серцях кинув на адресу комісара матчу В'ячеслава Рідного, пообіцявши подати протест і взагалі не залишити без уваги «суддівське питання», яке в білоруському баскетболі не втрачає актуальності з року в рік. Звикнувши до неспішного темпу білоруських «междусобойчиков», арбітри Олександр Яроцкий і Дмитро Юрченко, здавалося, просто не встигали за гравцями. «Таке відчуття, що ми з «Мінськом» повалилися всім як сніг на голову, — міркував після матчу Буяльський. — Питань дуже багато, і не лише до суддів. Сьогодні ми бачимо тут баскетбол хорошого рівня. Але ми до нього виявилися не готові». Втім, у голови головної суддівської колегії чемпіонату Білорусі Володимира Філіпова на ситуацію свій погляд.

— Жодній трагедії, — міркує Володимир Геннадьевіч. — Так, були спори, були помилки, але листів або протестів від команд немає. Та і якщо поглянути статистику матчів, то можна легко побачити, що гравці наробили помилок значно більше, чим арбітри. Іншими словами, один–два свистка не могли вплинути на підсумковий результат. Просто на даний момент «Горизонт» слабкіший за «Мінськ», і вони це, до речі, визнають.

Емоції, емоції. «Всі говорять про збільшений рівень, про каком–то невідповідність, але особисто мене, наприклад, куди більше, ніж суддівські погрішності, хвилює ту обставину, що, не дивлячись на всі розмови, трибуни як і раніше залишаються порожніми». З головним тренером «Мінська–2006» Сергієм Светником складно не погодитися. Кому докором мають бути незаповнені виталюровские трибуни, однозначно сказати складно. Мабуть, ми дійсно ще не готові?

Автор публікації: Дмитро КОМАШКО

Нападай, а то програєш

З Мінська з коханням

Тисячі і одна шайба

О’кей для всіх

Захаров призначений рульовим

Важливі події

Опубліковано у Досвід близького зарубіжжя. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.