Про секторальной систему ПРО
Президент Дмитро Медведев на минулому в минулу суботу саміті НАТО запропонував альянсу спільно створювати таку систему протиракетної оборони, при якій Росія готова прикрити Європу від можливих ракетних погроз зі свого боку, а Захід — зі своєю. Суть пропозиції Медведева полягає в утворенні так званої секторальной системи ПРО.
Згідно цієї концепції Москва зобов’язалася збивати ракети, які можуть бути випущені у напрямі Європи через територію Росії або через сектор, відповідальність за який вона візьме за домовленістю. Аналогічним чином і в НАТО повинні будуть узяти на себе зобов’язання захищати Росію по своїх секторах. При цьому підконтрольні сектори можуть перетинатися і виходити за рамки державних кордонів.
Попередні контури, чорновий ескіз об’єднаної системи експерти повинні будуть представити в березні майбутнього року.
Але вже сьогодні абсолютно ясно, що це паліатив, напівзахід. Вона дає лише тимчасовий вихід із скрутного положення, що склалося після того, як Захід відкинув ідею Медведева про новий договір про європейську безпеку. Цікаво, що ні в підсумковому документі зустрічі у верхах, ні на прес-конференції російського Президента більше не було заслань на цю гучну ініціативу Москви, авторство якої належить самому Медведеву. Втім, її ніколи серйозно і не розглядали, оскільки Захід не бачить нужди в створенні нових інститутів безпеки в той час, як є Північноатлантичний договір.
До речі, і нову спільну систему протиракетної оборони, настільки сенсаційно презентовану в Лісабоні, Москва і Брюссель все одно називають по-різному. Медведев говорить про європейську ПРО, а в офіційних документах альянсу вона називається «ПРО НАТО».
І в нинішніх умовах рівень недовір’я один до одного дуже високий, аби створити по-справжньому інтегровану систему.
За словами експертів Польського інституту міжнародних справ Беати Гурки–Вінтер і Роберта Смігельського, Росія не може ні блокувати появу в Європі, ні звузити її можливості за допомогою договірних обмежень. Тому єдина можливість Москви вплинути на форму майбутньої системи — це приєднатися до неї на максимально вигідних для себе умовах.
Що і було зроблено в Лісабоні. Особливості побудови системи ПРО з розділенням на сектори пояснюються тим, що зараз ні НАТО, ні Росія не готові допускати до своїх елементів ПРО і ППО сторонніх, відзначають експерти. В той же час при такій секторальной структурі в Москви з’явиться упевненість в тому, що європейська ПРО не робить замах на сектор дії російських стратегічних ядерних сил.
Ось де, напевно, і заритий собака. НАТО говорить про «іранську» або «північнокорейську загрозу», але Росію більше непокоять плани будівництва протиракетних баз в Польщі, Румунії, Болгарії.
Проблема, на думку аналітика Діани Джонстон з Global Research, полягає в тому, що жодній новій стратегії НАТО в Лісабоні заявлено не було. Саміт назвав цілий набір «страшних погроз», включаючи «лінію Мажіно» в повітрі», нібито здатну зупинити ракети ворога, але велика частина цих погроз — це фікція з вказівкою ціни.
Велика частина погроз, які назвав в своїй доповіді генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, — брак води, голод, кліматичні зміни, кибератаки, танення арктичних льодів і тому подібне, — не вимагають військового рішення. Жодні «страни–изгои», «форпости тиранення» і «міжнародні терористи» за це не відповідальні. Це швидше страхові ризики. Але НАТО включило ці проблеми в свою стратегію як що вимагають військового втручання, і Обама в своїй промові особливо поблагодарил Расмуссена за виконану роботу.
Насправді в НАТО немає своєї стратегії, зате вона є в США. І коли необхідно, вони рішуче користуються інструментом НАТО, не приймаючи жодних заперечень.
Проблема в тому, що дипломатія як спосіб усунення проблем зникає, а головні рішення в світі приймає не держдепартамент, а Пентагон. Набор рисок, які включені в стратегічну концепцію НАТО, викликає великі розбіжності у дипломатів, зате воєнно-промисловий комплекс упевнений в майбутніх замовленнях. То ж торкається, до речі, і замовлень на будівництво європейською ПРО.
Втім, справа не лише в бізнесі. Дійсна прихована концепція США, пише канадська Global Research, полягає в тому, аби «ізолювати, залякати і кінець кінцем спровокувати крупні країни, що вважаються суперниками», а саме — Росію і Китай. «Тому, що б не говорилося, ПРО служитиме полегшенню можливій агресії відносно Росії. Оточення Росії продовжується в Чорному морі, в Балтійськом і в Північному полярному крузі», — наводить иноСМИ переклад публікації. Як приклад наводиться план прийому України в НАТО, незважаючи на те, що це передбачає вигнання Чорноморського флоту і росіян з Криму. Викликає побоювання також мілітаризація Арктики, де, на думку головного НАТІВСЬКОГО командувача в Європі Джеймса Ставрідіса, можливий конфлікт із-за ресурсів.
Втім, в тому і полягає мистецтво американського методу діалогу і прагнення до формального консенсусу, що розмови про «загрозу НАТО» вважаються ознакою поганого тону. Сьогодні прийнято говорити про партнерство. Це доки не підсумок, але непогана відправна крапка до справжнього взаєморозуміння і співпраці.
Автор публікації: Ніна РОМАНОВА
Автоматизована система реєстрації учасників ЦТ працює за принципом одного вікна – Феськов
Держрегістр інформаційних систем створений в Білорусі
Маневри довкола ПРО
Увечері — ПРО, вранці — контра?
Литва оголосила про готовність розмістити у себе елементи системи