Середовище підвело рису під сезоном футбольних збірних. Наші зіграли в Омані і із задоволенням зіпсували місцевим жителям свято випадково 70–летия тамошнього султана. Перемога білорусів в Маськате виглядала настільки беззастережною (4:0), що Бернд Штанге заговорив не мало не багато про те, що гордиться своїми гравцями: «Коли взнав, що ми гратимемо в Омані, зрадів, тому що в минулому вже працював в цій країні. І звичайно, рад був сюди повернутися. Для мене не було секретом, що збірна Омана останнім часом добилася добрих результатів в зустрічах з Бразилією, Малайзією і іншими сильними суперниками. Тому випробовую велике задоволення, що ми перемогли цю команду з рахунком 4:0. Горджуся виступом своїх гравців, особливо в першому таймі. Після перерви ми втратили концентрацію, але результат на той час був вже зроблений».
Аналізуючи минулу гру слідом за німецьким наставником нашої команди, навряд чи варто впадати в захват, що охопив його. Врешті-решт, збірна Омана — це не команда Бразилії і навіть не збірна Саудівської Аравії, з якою, якщо хто забув, рівно рік тому білоруси зіграли внічию 1:1. Оманци всього лише допомогли нам піти на зимівлю у хорошому настрої, і за це їх варто поблагодарить, але ні в якому разі не відзначити. А ось відміченими мають бути Олександр Мартинович, що став першим нашим захисником, який зумів забити два голи в одному матчі збірної, Денис Поляков, що дебютує в команді в 19–річному віці, та і взагалі всі, хто вийшов на полі і забезпечив результат всупереч відсутності Олександра Гліба, Віталія Кутузова, Антона Путіло, Юрія Жевнова і деяких інших начеб як незамінних персон.
Поблагодарім команду за добре виконану роботу і озирнемося довкола. В середу товариські матчі провели всі наші суперники по відбірковій групі. І знаєте, ніхто не програв. Навіть горезвісний Люксембург. Наші недавні кривдники добилися сповна почесної нульової нічиєї в грі з учасником останнього чемпіонату світу — збірній Алжіру. Менш почесні нулі зафіксовані в матчі албанців з македонцями, команді що оправився від хвороби Йосипа Куже не удалося поліпшити свій настрій після поразки в Мінську. Боснійці легко і невимушено виграли в ще однієї команди, ЮАР, що відвідувала літом, — збірній Словаччини. Нашим уболівальникам вже пора починати стежити за грою в бундеслиге головних боснійських зірок — Міралема Пьяніча і Едіна Джеко. В румун в матчі з Італією двічі відрізнився ще один «німець» — Чипріан Маріка з «Штуттгарта». А то, що матч, прошедший в Клагенфурте, завершився нічиєю 1:1, пояснюється тим, що нападаючий уразив спершу чужі, а потім і свої ворота.
Окремим рядком відзначимо гру на «Уемблі». Після неї нам доводиться констатувати, що французи оправилися від ляпаса, отриманого від білорусів 2 вересня. З тієї пори «трибарвна» збірна лише виграє, а в середу перемогла і англійців. Цікаво, що Лоран Блан викликав відразу п’ятеро футболістів, промовців в англійських клубах. Серед них особливий інтерес був прикований до захисника Йоана Кабулу з «Тоттенхема», який раніше не притягувався в першу збірну. Іншим дебютантом став Мамаду Сако з ПСЖ. Проте вирішальний вклад в успіх внесли форвард мадридського «Реала» Карім Бензема і хавбек «Марселя» Матью Вальбуена. Після їх ударів м’яч двічі рвав сітку за воротами Бена Фостера. Англійці, змучені травмами і підвищеною увагою всього світу до їх ігрових проблем, сподобилися лише на навалювання в кінці матчу. Крауч забив після кутового, але це не позбавило ні його, ні партнерів від свисту трибун після, вибачите за каламбур, фінального свистка.
Автор публікації: Сергій АЛЕКСАНДРОВ
УЄФА уповноважений заявити
Небезпечна зона
Агентура
Що посіємо?
Сьогодні для завтра